5 книг, які я готова перечитати

Через певний час після прочитання художньої книжки я багато чого забуваю. Я не можу пригадати імена героїв чи точно відтворити сюжетні елементи. Але є те, що я пам'ятаю дуже добре — враження від книги, емоції під час та особливо після прочитання.

Цікавих книг дуже багато, але більшість з них — «одноразові». Вони приносять насолоду під час читання, інтригують сюжетними поворотами, змушують перегортати сторінку за сторінкою, затамувавши подих. Але після останнього прочитаного речення я не відчуваю нічого більшого. Ніякого вибуху емоцій, жодних нових ідей. У мене не виникає бажання розповідати про цю книжку «кожному зустрічному» чи зберігати друкований екземпляр «для внуків». Я не захочу її перечитати.

А бувають книги «вічні». Книги, прочитані в потрібний час у потрібному настрої. Вони надихають, заряджають енергією та породжують глибинні думки. І залишають чіткий емоційний відбиток у пам'яті. Таких книг мало. У кожного вони свої. Я визначаю їх просто — це книги, які хочеться перечитати.

Ділюсь переліком тих книг, які настільки мене захопили, що я їх перечитала (або планую перечитати):

1. «Незвичайні пригоди в лісовій школі» В. Нестайка — моя дитяча книжкова любов ❤. Читала тричі. Обов'язково прочитаю вчетверте. Зі своїми дітьми.
2. «Смажені зелені помідори в кафе 'Зупинка'» Ф. Флеґґ — ліки від нестачі «внутрішнього» оптимізму. Вдруге читала з не меншим захопленням та насолодою.
3. «Мартін Іден» Дж. Лондона — пам'ятаю лише, що книга «сильна». А чим вразила, не пригадаю. Треба перечитати.
4. «Повернення» Е. Ремарка — про пошуки свого місця в житті. Читала в час «роздоріжжя», тоді вона виявилась дуже близькою й доречною. Підозрюю, що колись перечитаю.
5. «Крадійка книжок» М. Зузака (що на фото) — про те, що слова рятуюсь. Як би не було важко. Перечитаю, коли трішки призабуду сюжет.