10 діалектних слів, без яких я себе не уявляю

Були «вишукані українські слова», а тепер — діалектні. Мої улюблені. Без яких я себе не уявляю. Бо якщо припиню вживати їх у своєму мовленні, заміню на літературні відповідники, це буду не я.

Отож:

1) стрийко, а точніше стрийки, бо в мене їх два — саме так з дитинства звикла називати братів мого тата (хоча ні, в дитинстві казала «тийко»😅, а ще мені це слово завжди зі страйком асоціювалося)
2) кульчики — ті ж сережки, але друге слово для мене чуже, якесь «сире»
3) горнятко — бо ні з яких чашок чи кружок не буває так смачно пити, як з горнятка ☕
4) бараболя — саме слово своєю «круглістю» (у формі й звучанні) більше схоже на плід, який позначає (аніж звичне картопля)
5) пироги — слово «вареники» для мене наче резинове
6) ясік — навіщо казати ціле словосполучення «маленька подушка», якщо є одне слово? 😅
7) капці — просто взуття, будь-яке (а ще в мене є слова-гібриди: тапці і капочки. виникли, коли мій мозок намагався обрати між словами «капці» й «тапочки») 👡
8) канапки — то вам і бутерброди, і сендвічі, і канапе
9) тертюхи — ну, картоплю труть, і тому виходять «тертюхи» (страшно стає, коли думаю, що роблять з картоплею, щоб вийшли «деруни»)
10) лахи — як одяг, тільки в множині (або як розмовне «одьожки»), підходить не тільки для старого одягу, а взагалі (найчастіший контекст: «Позбирай свої лахи, вони вже по всій хаті!»😅)


Пригадайте діалектні слова, дорозі вашому серцю, і бережіть їх!