«Маг» Джона Фаулза: для тих, хто хоче відчути Постмодернізм

Давно книга не викликала в мене таких СИЛЬНИХ почуттів. Наче дали ляпаса, водночас відкрили якусь таємницю. Не передати словами. Що мене захопило в романі «Маг» Джона Фаулза? У книгах насправді може захоплювати лише одне — емоційний досвід, який переживаєш завдяки прочитанню. І такого в моєму досвіді ще не траплялося.

Забудьте про свою важливість як читача, вам не розкажуть більше, ніж знає головний герой-оповідач — ніякого всезнаючого автора. Коли ви берете цю книжку до рук, ви стаєте учасником дійства.

Герой не наївний чи навпаки всемогутній. Він звичайний, живий. Він вміє переживати сильні почуття, може добирати аргументи та аналізувати. Герой чи антигерой — нехай вирішує читач.

Ніяких гарантій. Це як у Дж. Мартіна — будь-який герой може померти. Тут же — з героєм може трапитися будь-що.

Немає межі між правдою й вигадкою. Спочатку ви, як читач, намагаєтеся шукати логічні пояснення й будувати здогадки. Але все марно. У якийсь момент приходить повна недовіра. Ви ставите під сумнів усе — навіть те, у чому впевнений герой. І думаєте, що вас уже не здивувати. А потім вас переконують. Дуже аргументовано переконують! І ви вірите. Ви радієте разом з героєм, що ось вона, нарешті, правда! Перегортаєте сторінку... І отримаєте справжнісінький ляпас! Бо коїться щось неймовірне.

Багато деталей. Алюзій на інші тексти (зокрема варто освіжити свої знання Шекспіра та давньогрецької міфології), колоритних сцен, спогадів. Одним словом — багатовимірність. Яку згодом сприймаєш як грані однієї фігури.

Незвичність, інтелектуальність, інтертекст, психологізм, напруга, другорядність читача перед самим дійством, «наукова магія» (чи то магічний реалізм з елементами театру абсурду), переплетення головного й другорядного, тотальна непередбачуваніть. Ось що таке справжній Постмодернізм. А не нецензурні слова в романі, як дехто вважає.Раджу почитати! Але будьте готові, ви її можете сприйняти зовсім по-іншому 😉