Навіщо говорити правильно?
Передусім, мова — це спосіб комунікації. У той же
час, це далеко не єдина мовна функція. Згадаймо хоча б такі: гносеологічна (ми
пізнаємо світ через мову), експресивна (виражаємо свій внутрішній світ),
естетична…
⠀
Мова — це великий дар, яким володіють люди. А мовлення — це таке ж мистецтво, як живопис чи скульптура. Недарма ще давні греки приділяли цьому велику увагу. Більшість же сучасних людей вважає, що тих навичок мовлення, які ми отримали протягом перших двох декад життя, нам цілком достатньо. Можливо, у плані скульптури нам досить вміти ліпити фрукти з пластиліну, бо максимум, де ми це застосуємо, — допоможемо ліпити своїм дітям (тут я гіперболізую). Проте мовленням ми користуємось щодня. Хіба це вже не є причиною для його вдосконалення? 😉
Якщо цього замало, пропоную ще кілька аргументів:
⠀
1. Мова й мислення взаємопов’язані. Наведу цитату Б. Антоненка-Давидовича: «З того, як говорить та чи інша людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини: її освіту, культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвистішою вживанням прислів'їв, приказок, приповідок. У природі не буває людей, що визначалися б високим інтелектом і водночас примітивною, як у первісного дикуна, мовою…»
⠀
2. Людина з красивим мовленням має вищі шанси вплинути на думку іншого, переконати в чомусь, спонукати до дії. Такі люди викликають більше поваги, їм хочеться довіряти. Існують навіть курси з «бізнес-риторики».
⠀
3. За допомогою мови ми висловлюємо те, що «накопичилось всередині». Помічали, що іноді думка дуже яскрава, а коли її висловлюєш, вона стає «сухою»? Тут доречна порада Й. Бродського: «Намагайтеся розширювати свій словник і поводитися з ним так, як ви поводитеся з вашим банківським рахунком. Приділяйте йому багато уваги і намагайтеся збільшити свої дивіденти.
⠀
Мова — це великий дар, яким володіють люди. А мовлення — це таке ж мистецтво, як живопис чи скульптура. Недарма ще давні греки приділяли цьому велику увагу. Більшість же сучасних людей вважає, що тих навичок мовлення, які ми отримали протягом перших двох декад життя, нам цілком достатньо. Можливо, у плані скульптури нам досить вміти ліпити фрукти з пластиліну, бо максимум, де ми це застосуємо, — допоможемо ліпити своїм дітям (тут я гіперболізую). Проте мовленням ми користуємось щодня. Хіба це вже не є причиною для його вдосконалення? 😉
Якщо цього замало, пропоную ще кілька аргументів:
⠀
1. Мова й мислення взаємопов’язані. Наведу цитату Б. Антоненка-Давидовича: «З того, як говорить та чи інша людина, можна уявити собі загальний розвиток цієї людини: її освіту, культурний рівень. Що культурнішою є людина, то розвиненішою є її мова, багатшою на лексичний запас, розмаїтішою епітетами, метафорами, влучними порівняннями, барвистішою вживанням прислів'їв, приказок, приповідок. У природі не буває людей, що визначалися б високим інтелектом і водночас примітивною, як у первісного дикуна, мовою…»
⠀
2. Людина з красивим мовленням має вищі шанси вплинути на думку іншого, переконати в чомусь, спонукати до дії. Такі люди викликають більше поваги, їм хочеться довіряти. Існують навіть курси з «бізнес-риторики».
⠀
3. За допомогою мови ми висловлюємо те, що «накопичилось всередині». Помічали, що іноді думка дуже яскрава, а коли її висловлюєш, вона стає «сухою»? Тут доречна порада Й. Бродського: «Намагайтеся розширювати свій словник і поводитися з ним так, як ви поводитеся з вашим банківським рахунком. Приділяйте йому багато уваги і намагайтеся збільшити свої дивіденти.
Мета в тому, щоб дати вам
можливість виразити себе якомога повніше і точніше; одним словом, мета — ваша
рівновага. Бо накопичення невимовленого, невисловленого належним чином може
призвести до неврозу».
⠀
⠀
А ви звертаєте увагу на те, як говорить/пише людина? Наскільки для вас це важливо?
Готові розвивати навички власного мовлення? :)
Коментарі
Дописати коментар